Один в каное — Бути тобою

Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.

Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»

На коліна трави лягає тінню день,
Щоб долистати-доспівати свою «Книгу Пісень».

Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.

Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.

Бути тобою, чи жити в своє?