Давай, залишимо бiльше для нас!
Давай, ми зможемо бiльше для нас!
i нехай знає весь свiт:
Називай мiсце й час!
Давай, залишимо бiльше для нас!
Давай, оставим больше для нас!
Давай, мы сможем больше для нас!
И пусть знает весь мир:
Называй место и час!
Давай, оставим больше для нас!
Забути все здається я б ніколи не зумів.
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі.
І погляд твій — він вартий більше ніж мільони слів,
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.
Забыть все, кажется, я бы никогда не сумел.
Новый вызов сбрасывает отсчет свободы на нуле
И взгляд твой — он стоит более миллиона слов,
Вечно далек, как и твой любимый Дали.
Сумно мені,
Важко давно.
Боюсь я бачити дно,
Навколо бачити дно.
Мне грустно,
И давно тяжело на душе.
Я боюсь увидеть дно,
Увидеть дно вокруг.
Коли тобі важко
Дихати, значить ти дуже високо...
Коли тобі тісно
На площі, нас більше, ніж було до того...
Коли тобі душно,
Скоро весна, і не буде так слизько...
Хіба ти не віриш?!
Дивися, а правда, насправді, так близько...
Когда тебе сложно
Вздохнуть — ты, значит, очень высоко.
Когда тебе тесно
На площади больше нас, нежели было до того.
Когда тебе душно -
Скоро весна и не будет так скользко.
Разве не веришь?
Смотри, ведь правда к нам совсем близко.
I вважав би, що ти пелюсток на веснi,
Але ж ти не зiв’янеш нiколи.
Я считал бы, что ты лепесток весны,
Но ты никогда не увянешь.
Сьогодні хтось сказав, що ти не та.
Всі люблять так мене жаліти!
І ваше жало не спасе мене,
І мої жалюзі закриті.
Сегодня я узнал, что ты не та,
А все помочь хотели горю.
Но ваша жалость не спасёт меня,
Я свои жалюзи закрою.
З тобою по колу прощали,
По колу з тобою лiтали.
Без болi, без права надiї
Так швидко, так сильно, й так мало, ой, як мало...
Мы прощались с тобой по кругу,
По кругу летали с тобой.
Без боли, без права на надежду,
Так быстро, так сильно и так мало, ой, как мало...
Сьюзі, мила моя Сьюзі,
Не тікай від болі
В світ своїх ілюзій.
Без війни не плачуть,
Без біди не кличуть.
Хто не має серця
Тому, хто ще має,
Просто так не зичить...
Сьюзи, милая моя Сьюзи,
Не убегай от боли в мир своих иллюзий.
Без войны не плачут,
Без беды не зовут.
Кто не имеет сердца,
Тому, кто еще имеет
Просто так не желает...
Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.
Знаешь ли ты, как сильно душу бьет безжалостный дождь?
Как будто он всегда ждал только меня.
А как болит зимний покой нашего окна,
Нежно пастельный, как твой любимый Моне.
Літо. Скажи нам, літо, чому так мало
Залишаєш нам, залишаєш нас...
Лето. Скажи нам, лето, почему так мало
Ты оставляешь нам, ты оставляешь нас...
Джульєтта, якби ти тільки знала,
Як невимовно мало залишилось у нас
Поетів, ти б, мабуть, не мовчала,
Якби ти тільки знала, який навколо час.
Я знаю б ти могла,
Змінити нас могла.
Джульетта, если бы ты знала,
Как несказанно мало осталось среди нас
Поэтов, то ты бы не молчала,
Ах, если бы ты знала, каков сейчас наш час...
Я знаю, ты б могла,
Нас изменить смогла.