Заснули мальви коло хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, –
Жде вона мене.
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Заснули мальвы возле дома,
Их месяц вышел колыхать.
И только мама не заснёт,
Мама не заснёт,
Меня она ждёт.
О, мама родная, ты меня не жди –
Мне в дом наш больше не прийти.
Из моего сердца мальва проросла
И кровью зацвела.
Не плач, не плач, бо ти вже не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни...»
У матерів є любі діти,
А у моєї – тільки квіти.
Самотні квіти під вікном,
Квіти під вікном
Заснули вже давно.
Не плачь же, мама! Ты же не одна.
Уж много мальв насеяла война
Они шепчут для тебя по осени:
«Засни, засни, засни, засни...»
У матерей – любимые дети,
А у моей – только цветы.
Одинокие цветы под окном,
Цветы под окном
Заснули уж давно.
Як сонце зійде – вийди на поріг,
І люди схиляться тобі до ніг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.
Життя – як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигла принести –
Прости, прости, прости, прости.
Как взойдёт солнце, – выйди на порог,
И люди поклонятся тебе в ноги.
Пройдись полем – мальвы буйных лугов
Коснутся твоих рук.
Жизнь, как песня, что не отзвенит,
Я снова в мальве буду для тебя жить.
Если ж я ласку не успела принести, –
Прости, прости, прости, прости...