І живемо. Земля ще нас тримає.
А вже мистецтво ждать перестає.
Усі вже звикли: геніїв немає.
А що, як є? Зацьковинаий, а є?!
А що як він між нами ходить, геній?
Вивозить з бруду цей потворний час.
Що, як за це вже зараз в наших генах
нащадки наші зневажають нас?!
Так и живём. Земля ещё нас носит.
Но уж искусство прекращает ждать.
Нет гениев — и ладно. И не спросят
себя — вдруг есть? Затравлен, но не взять?
А вдруг, он между нами ходит, гений?
Вывозит ужас времени, сквозь грязь.
А коль сейчас за это в наших генах
потомки наши презирают нас?