Скрябін — Кінець фільму

І сідає на міль
Боком наш корабель,
Так заходить в тупік
Любов двох людей...

И садится на мель
Боком наш корабль,
Так заходит в тупик
Любовь двух людей...

Я засів у тобі, як скло, як невидиме зло,
З Богом в шахмати грав, хоча правил не знав.
Мій тупий егоїзм розпалив твій цинізм,
І від слів заржавів змучений механізм.

Я засел в тебе, как стекло, как невидимое зло,
С Богом в шахматы играл, хотя правил не знал.
Мой тупой эгоизм разжег твой цинизм,
И от слов заржавел измученный механизм.