Один в каное

Бути тобою, чи жити в своє?

Потім дістала з кишені, відкрила
Свої заляпані соусом крила.

Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!

Метри моди метри квадратні
Перетворили в подіуми моди хатньої,
І тепер тендітні холодні дочки
Кожен день міняють свої тапочки.

Десь вони читали, хтось там натякнув,
Що «стіна лиш грається в стіну».

Скільки можна лити, скільки можна бавити слова?
Вони — не діти!

Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.

Сади бетонно-балконно-висячі
Над рівнем моря на сотні, тисячі.

В тебе хриплий бас, а такі найчастіше
Наспівують джаз, а я – щось інше.

Але мені подобається, як ти ідеш.