Емоції тоді були через край
І посмішка, і блиск в очах
І лиш одне звучало — «відкривай»
Конверт нежданий, що в руках.
Й обіцяного ми чекаєм не три роки,
А виявилось кілька днів чи тижнів
Не знала я цього, а ж поки
Не прочитала лист в пару рядків...
— О це така собака, що колы нiмцi прыйшлы у село, то усiх собак перестрiлялы. А цього Люба так ховала, так ховала, що вiн зовсiм гавкати не вмiе.
— Добрый вечiр вашiй хатi. Картоплi дастэ?
— Сiдайте.
— Як звуть цього волкодава?
Є речі в цьому житті, які ти все одно не встигнеш зробити. І краще наперед знати, що це за речі, аби не нервувати з цього приводу.
Всі ті моменти й ті розмови
до пізньої години і без втоми
З реальності тікаючи щоночі
Й закривши з посмішкою очі
Щоби ввісні таємні всі думки
Могли побачити мов на яву
Не ставлячи кінцеві ті крапки
Чекаючи на ніч ще й не одну...