А я лечу і думаю про нас -
Ті декілька годин, які були лиш раз,
І поділили світ відтоді на «З тобою» i «Без тебе».
А я лечу и думаю про нас —
Те несколько часов, которые были лишь раз,
И разделили мир с тех пор на «С тобой» и «Без тебя».
Коли ти чекаєш,
Значить ти маєш на кого чекати...
Якщо тобі сумно,
Значить ти маєш, про кого згадати...
Коли ти високо,
То зорі, навколо, і небо так низько...
Хіба ти не віриш?!
Дивися, а правда, насправді, так близько...
Когда ожидаешь,
Значит, есть у тебя тот, на кого ждать.
Если тебе грустно,
Значит, у тебя есть, кого вспоминать.
Когда ты высоко,
И звезды вокруг, и небо так низко.
Разве не веришь?
Смотри, ведь правда к нам совсем близко.
Я не можу їсти,
Я не хочу пити.
Я таки не знаю,
Як з тобою жити,
Як без тебе жити...
Я не могу есть,
Я не хочу пить.
Я же не знаю,
Как с тобой жить,
Как без тебя жить...
Стріляй!
Скажи, чому боїшся ти
Зробити цей останній крок?
Давай!
Най буде так як хочеш ти!
Я заплатив за свій урок...
Прощай, мій ангелок.
Давай! Тисни гачок.
Стреляй!
Скажи, почему боишься ты
Сделать этот последний шаг?
Давай!
Пусть будет так, как хочешь ты!
Я заплатил за свой урок...
Прощай, мой ангелок.
Давай! Жми на курок.
Холодна, голодна й невчасна!
То світла, то темна – неясна.
До крові, до болі, до ночі
Я знаю, я буду, я хочу... я хочу!
Холодная, ненасытная и несвоевременная!
То светлая, то темная — необъяснимая.
До крови, до боли, до ночи
Я знаю, я буду, я хочу... я хочу!
Сьюзі, скільки ми з тобою
Спільною метою
Поливали поле.
А воно під сонцем,
А воно під нігом
Не зійшло сьогодні –
Може, зійде завтра,
Може, вже й ніколи.
Сьюзи, сколько мы с тобой
общей целью
поливали поле.
А оно под солнцем,
А оно под снегом
Не взошло сегодня -
Может, взойдет завтра,
Или уже никогда.
Моя Джульєтта, он би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима.
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та,
Хіба б ти сьогодні мовчала, Джульєтта.
Моя Джульетта, ах, если б ты увидела сама,
Какая на твоем балконе настала зима.
Моя Джульетта, гадают, что любовь уже не та,
То разве молчала бы ты, Джульетта?
Осінь тепла, як весна,
Просить так, немов з останніх сил, вона:
Не вбивайте мрію.